Акмеологічний підхід

Сучасна хімія – це фундаментальна система знань про навколишній світ. В системі природничої освіти хімія як навчальний предмет займає важливе місце, обумовлене її роллю в пізнанні законів природи, матеріального життя суспільства, вирішенні глобальних проблем людства, у формуванні наукової картини світу. Велика роль хімії у вихованні екологічної культури людей, оскільки екологічні проблеми мають у своїй основі переважно хімічну природу. Недостатність хімічної та екологічної грамотності породжує загрозу безпеки людини та природи, недооцінку ролі хімії в науково-технічному розвитку людства. Хімія як навчальний предмет покликана озброїти учнів основними хімічними знаннями, необхідними для життя, продовження освіти, виробничої діяльності, правильної поведінки в навколишньому середовищі. 

        Центральною проблемою завжди був і залишається зміст освіти. Досить тривалий  час панівною парадигмою залишалась тріада Я.А.Коменського – знання, уміння та навички. Традиційні цілі освіти у епоху індустріального суспільства були спрямовані на засвоєння знань і знаннєва парадигма виконувала свою функцію. Проте в епоху інформаційного суспільства коли обсяг інформації щороку подвоюється , знаннєва парадигма не може себе виправдати. Світові ринки освіти і праці висувають нові вимоги до рівня сучасного випускника сучасної школи – роботодавців цікавить не набір теоретичних знань, а комплекс умінь у таких галузях діяльності як інтелектуальна, громадянська, правова, комунікаційна, інформаційна  та інші, які допоможуть самостійно вирішувати проблеми, що можуть виникати під час навчання або роботи.

   Програма модернізації  природничої освіти визначає цілі освіти такими, які б відповідали інтересам суспільства загалом, відкривали б  нові можливості  для суб’єктів педагогічної взаємодії та давали чіткі орієнтири педагогам.

   Як зазначає Г.С.Сазоненко, «освіту розвивають ідеї, вона збагачується завдяки відновленню традицій , освіту «ведуть» яскраві особистості , освіту створюють  нові технології, освіту модернізують сучасні управлінські форми» . Саме ці складові дозволяють створити успішну педагогічну систему , центром якої є освітні технології розвитку і саморозвитку особистості.

    Педагогіці знадобилось декілька століть, щоб на базі досвіду, прозрінь і передбачень  створити науково-теоретичні, гносеологічні й методологічні основи того, що тепер називається технологією успіху. З’явилась нова галузь знань – акмеологія.

      Акмеологія – галузь наукового знання, комплекс наукових дисциплін, об’єктом вивчення якої є людина в динаміці самоактуалізації свого творчого потенціалу, саморозвитку, самовдосконалення в різних життєвих сферах, у тому числі в освіті, професійній діяльності тощо. Це наука про шляхи досягнення максимальної досконалості в усіх видах індивідуальної діяльності людини.

Акмеологія вивчає характеристики розвитку особистості на етапі становлення зрілості, вершинних досягнень, стимулює механізми оволодіння висотами професіоналізму, творчості, майстерності, вимагає вчителя нової формації: професіонала, майстра, винахідника, дослідника-експериментатора, ерудита, фахівця з покликання, діагноста, гуманіста, новатора тощо.

Акмеологія шкільної освіти досліджується такими науковцями, як Б.Г. Ананьєвим, О.О. Бодальовим, Г.С. Даниловою, А.О. Деркачом,   Н.В. Кузьміною, В.М. Максимовою, О.В Москаленком, О.О. Пожарським. Їхні праці присвячені створенню нової наукової акмеологічної концепції, змістом якої зокрема є:

• вивчення варіативних акмеформ у цілісному і стійкому розвитку підростаючої людини в освітньому середовищі;
• моделювання педагогічних систем і стратегій досягнення вершин індивідуальності, групової та колективної навчально-пізнавальної діяльності учнів і професійної діяльності вчителів, їхньої творчості.

    Наші власні дослідження розкривають проблему застосування технологій навчання якісно нового, акмеологічного рівня, що забезпечує успіх в усіх сферах життєтворчості кожного учня завдяки організації взаємодії педагогів, виховної служби Технологічного багатопрофільного ліцею ім. Артема Мазура та батьківської громади з метою формування стійкого розвитку особистості для досягнення вищої точки саморозвитку, професійної та соціальної зрілості .

    Головними завданнями , що потребують вирішення , є:

1) формувати в учнів мотиваційне поле успішного навчання шляхом створення ситуації успіху для розвитку кожної дитини, заклавши основу для її майбутньої особистісно-соціально-професійної реалізації,

2)  надавати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлювати свої здібності, віру у власні сили та розуміння важливості саморозвитку, самонавчання й самовдосконалення в умовах сучасної дійсності задля успішної життєтворчості.

3) створити такий освітній простір, у якому школяр учиться змінювати, удосконалювати життя, а не пристосовується до існуючих умов;

4) спонукати учнів до чіткого розуміння важливості отримання якісної освіти.

На перший погляд може здатися , що на уроці хімії у класі, де понад 30 учнів ці завдання так і будуть не вирішені. Загалом, дана проблема має , як мінімум, два аспекти:

• педагогічний (передбачає систему організації акмеологічного простору уроку) ;
• психологічний (пов'язаний з розвитком потреби учнів в самовдосконаленні, з наданням вчителем максимальних можливостей для самореалізації учнів на уроці) .

    Головна  мета організації акмеологічного простору урока полягає у бажанні вчителя так змоделювати процес навчання, щоб кожен учень знаходився у сприятливих для його розвитку умовах.

    Оптимальною може стати модель, що складається з трьох основних компонентів: просторово-предметний, технологічний, соціальний. Кожен з названих компонентів моделі складається з комплексу необхідних елементів.

   Просторово-предметний компонент повинен включати в себе не тільки сучасні меблі, технічні засоби навчання , роздатковий матеріал розвивального характеру, а і обладнання та матеріали  для реалізації практичного компонента хімічної освіти. Недостатність матеріально-технічної бази навчальних закладів може бути компенсована співпрацею з вищими навчальними закладами та мережею позашкільних закладів освіти. Технологічний багатопрофільний ліцей має добре налагоджені зв’язки з Хмельницьким національним університетом та Хмельницьким обласним еколого- натуралістичним центром учнівської молоді. Результатом такої роботи є результативність вихованців на конкурсах різних рівнів. Крім того, саме можливість практичного застосування теоретичних знань стає визначальною у виборі профілю навчання.

   Технологічний компонент складається із комплексу елементів, які дозволяють суб’єктам освітнього процесу актуалізувати особистісне зростання і успішність:

• діяльнісна структура освітнього процесу,
• стиль навчання, оснований на принципі розвитку партнерської взаємодії суб’єктів ,
• особистісно орієнтовані форми навчання.

Іншими словами, технологічний компонент – це педагогічне забезпечення розвивальних можливостей навчально-виховного процесу. До акмеологічних можна віднести такі технології: ігрові (дидактична гра, технології ігромоделювання); технології психоконсультування; тренінгові технології; технології розвивального навчання; технологія особистісно зорієнтованого навчання; метод проектів).  Створення  акмеологічного простору  на уроці хімії проходить через наступні підходи:

• принципова різноманітність способів роботи з матеріалом, що вивчається;
• «провокація»: завдання без правильної відповіді, завдання по типу «знайди помилку», діалогічна форма проведення уроку;
• навчальний матеріал повинен забезпечити залучення суб’єктивного досвіду учня, включаючи досвід його попереднього навчання;
• активне стимулювання учня до самостійної освітньої діяльності;
• навчальний матеріал повинен бути організований таким чином, щоб учень мав можливість вибору при виконанні завдань та розв’язуванні задач;
• необхідно забезпечувати контроль і оцінювання не тільки результатів, а , головним чином , процесу учіння, тобто тих змін, які здійснює учень в процесі навчання.

Одна з найкращих форм роботи, що провокує інтелектуальну самостійність, –дослідницька робота учнів. На уроках хімії даний напрямок трансформується від підготовки повідомлень щодо досягнень сучасної хімічної науки у 7 класі до повноцінних наукових досліджень одинадцятикласників.

     Соціальний компонент несе основне навантаження по створенню акме-простору на уроці. Він складається з наступних елементів:

• авторитет учителя,
• позитивні установки на діяльність і взаємодію,
• участь всіх суб’єктів у керуванні освітнім процесом,
• якісна результативність взаємодії суб’єктів.

Для створення зони комфорту  на уроці необхідний особистісний контакт між вчителем та учнями. Досягти цього допомагає система позакласної роботи з хімії.

Тренінгові заняття , спрямовані на  досягнення  особистого успіху, проводяться з допомогою психологічної служби ліцею .  Такі заняття дозволяють зняти психологічну напругу та відкривають несподівані грані характеру к учнів, так і педагога. Крім того, актуальним є долучення   учнів до громадських проектів. У ліцеї були представлені наступні проекти: «День надії у Хмельницькому», який стосувався проблеми ВІЛ/СНІД в Україні; « День без паління» ( проект реалізований у рамках акції «Молодь обирає здоровий спосіб життя»), екологічні проекти  спрямовані на інформування громади щодо енерго-  та водозбереження. Таким чином  реалізуються  особливості акмеологічних технологій: розвиток творчості, рефлексія, спілкування та співпраця.

         Безумовно, вчитель відіграє ключову роль в організації акмеологічного простору навчального закладу загалом та кожного уроку окремо. Саме на вчителеві лежить відповідальність за бажання дітей вчитися, за якість їх освіти, а в кінцевому результаті за успішну соціалізацію після закінчення школи. Абсолютно очевидно, що школа не може забезпечити учня знаннями на все життя, але вона може і повинна озброїти його методами пізнання , сформувати пізнавальну самостійність.

      Таким чином, створення акмеологічного освітнього  середовища на уроці хімії є потужним каталізатором розвитку творчих здібностей, особистісних якостей, що сприяють формуванню зрілої особистості.